Питання якості атмосферного повітря є
надзвичайно важливим для всього світу. За даними ВООЗ 91% населення планети
проживають у районах, де повітря забруднене шкідливими речовинами, у тому числі
викидами забруднюючих речовин промисловими підприємствами.
Згідно екологічного паспорту
Херсонської області, найбільшим джерелом забруднення атмосфери м. Херсон є
транспорт, кількість якого з кожним роком збільшується. Це вантажний, приватний
та громадський транспорт. Автотранспорт дає 70% усіх токсичних викидів в атмосферу.
Загальні викиди токсичних речовин залежать від потужності і типу двигуна,
режиму його роботи, технічного стану автомобіля, швидкості руху, стану дороги,
якості палива.
Основними токсичними інгредієнтами,
якими забруднюється повітря під час експлуатації пересувних джерел: оксид
вуглецю, оксиди азоту, легкі органічні сполуки, діоксид сірки, вуглеводні та
речовини у вигляді суспендованих твердих частинок. Крім того, від пересувних
джерел забруднення в атмосферу надходить діоксид вуглецю. Слід зауважити, що надходження
забруднюючих речовин від пересувних джерел забруднення та виробничої техніки у
всіх районах області переважає над викидами від стаціонарних джерел.
Аналізуючи, в цілому, стан атмосферного
повітря міста в порівнянні з 2019 роком відмічалось зменшення фенолу,
середньорічна концентрація 0,0027 мг/м3 (в 2019 році 0,0037 мг/м3), і
формальдегіду середньорічна концентрація 0,0047 мг/м3(в 2019 році 0,0072
мг/м3). На рівні 2019 року залишився вміст пилу, діоксиду сірки, розчинних
сульфатів, оксиду і діоксиду азоту.
Високих та екстремальне - високих
рівнів забруднення атмосферного повітря в м. Херсоні за 2020 рік не
спостерігалось.
Промислові підприємств міста
зобов’язані забезпечувати оптимальні режими роботи виробництва, дотримуватись
регламентів технологічних процесів, виконання заходів по скороченню викидів
забруднюючих речовин в атмосферне повітря, особливо при несприятливих
метеорологічних умовах, що визначені умовами діючих дозволів на викиди.
Для визначення безпеки для здоров’я
людини та екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва
нових і реконструкції діючих підприємств та інших об’єктів проводяться
оцінка впливу на довкілля та державна санітарно-гігієнічна експертиза в
порядку, визначеному законодавством (ст. 25 Закону України «Про охорону
атмосферного повітря», Закон України «Про оцінку впливу на довкілля»).
Згідно ст. 11 Закон України «Про
охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне
повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання
відповідного дозволу, виданого суб’єкту господарювання.
Порядок видачі дозволу на викиди
забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами визначено
Постановою Кабінету Міністрів України від 13. 03. 2002 № 302
«Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачою
дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними
джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців,
які отримали такі дозволи».
Відповідно до вимог ст. 17 Закону
України «Про відходи» суб’єкти господарювання зобов’язані мати дозвіл на
здійснення операцій у сфері поводження з відходами (Порядок отримання в
процесі розроблення), якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів,
щороку подавати декларацію про відходи.
Для здійснення діяльності у сфері
водокористування кожен суб’єкт господарювання обов’язково має отримати
відповідний дозвіл, який видається Державним агентством водних ресурсів
України та його територіальними підрозділами (ст. 49 Водного Кодексу України).
Для забору та використання води в об’ємі до п’яти кубічних метрів на добу,
крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та
фасованої питної води, дозвіл на спецводокористування не отримується. Всі
умови, за яких дозвіл не отримується, наведено у ст. 48 Водного кодексу
України. Дозвіл отримується винятково на спецводокористування та встановлює
ліміт забору
води, її використання та ліміт скидання забруднюючих речовин.
Стаття 23 Кодексу України про надра
передбачала землевласникам і землекористувачам в межах наданих їм земельних
ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати
корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох
метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім
виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод
із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про
надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування
підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на
користування надрами.
Згідно із Законам України «Про
відходи», «Про охорону атмосферного повітря», Водним кодексом України суб’єкти
господарювання повинні сплачувати екологічний податок, передбачений
статтею 240 Податкового Кодексу України, заповнювати та подавати у відповідні
органи державну статистичну звітність з охорони навколишнього природного
середовища.
Звертаємо увагу керівників суб’єктів
господарювання, що порушення законодавства України про охорону навколишнього
середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і
кримінальну відповідальність (ст. 68 Закону України «Про охорону
навколишнього природного середовища»).
Враховуючи вищевикладене, рекомендуємо
суворо дотримуватися вимог природоохоронного законодавства при здійсненні
виробничої діяльність підприємств, у тому числі направлені на виконання заходів
по скороченню викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.